Освіта в с. КАВСЬКЕ

вчитель історії Бого Г.Є.

Кожне місто чи село, а це так звана мала Батьківщина, має своє минуле, свою історію, що передається ( рідше – записується ) з покоління в покоління. Частинками збереглась, згідно переказів жителів історія мальовничого села Кавська на Стрийщині. Історія цього села сягає сивої давнини. Вона веде нас у глибоку далекість історії, коли виникають перші поселення первісної людини. Про це говорять пам'ятки історичної культури, які виявлені під час розкопок, проведені Стрийським краєзнавчим музеєм на території с. Кавсько в 1956 році.

На північному краї Стрийщини, на межі Дрогобицького і Жидачівського районів знаходиться територія мальовничого села Кавсько, згадка про яке сягає ХІV ст. Воно розкинулось на лівобережжі річки Колодниці, притоки Дністра, в мальовничій місцевості. Через село пролягає гостинець, який об'єднює Дрогобич, Стрий, Комарно та Самбір.

Назва села, за переказами місцевих жителів, є спадковою від пана Кавецького, якому в далекому минулому належало село. Наше минуле і сучасне в кожному місці зв'язане пам'яттю. Щоб зрозуміти шляхи, які пройдено, треба знати не тільки історію села, але й потрібна нам історія школи.


Заснування шкіл [зміст]

Змінювалися держави, уряди, керівники - і все це відбивається на розвитку школи, на його зубожінні. Усі народи зберігають усе пам'ятне, що пов'язане з їхнім минулим. А з нашим минулим пов'язана школа. Як в 1772 році, після 1-го розподілу Польщі, Галичина припала Австрійській монархії, імператриця Марія-Тереза та її син і наступник Йосип ІІ дбали про культурний розвиток народів тільки що прилучених, неписьменних, що становили безплатну робочу силу польських феодалів.

Заснування шкіл затягувалося на довгі десятиліття, бо найперше треба було вчителів української мови. Крім того, поляки, маючи вплив на шкільних радах, навмисне затримували відкриття нових шкіл. Незабаром у село прибули нові колоністи: поляки, німці. Земля залишилась за поміщиками, куркулями - за багатими. Бідні селяни і надалі змушені були працювати по фільварках, на поміщицьких землях. Селяни залишалися безправними, затурканими, неграмотними. Майже всі хати були в селі під соломою, в багатьох із селян були курні хати, як і колись у їхніх батьків.


Перша школа у селі Кавсько [зміст]

У кінці 20 – х років ХХ ст. у селі Кавсько, біля подвір'я сучасної родини Сильчак, майже в центрі села була збудована хата – читальня, яка згодом була переобладнана в однокласну школу. Вчителем у цій школі був Поденковський Тадеуш, який навчав дітей грамоти, арифметики та польської мови. Навчалися в одній кімнаті, діти сиділи на лавах дуже тісно, але навчання проходило регулярно. У школу ходили переважно діти заможних батьків, які мали багато „ моргів ” поля, а діти бідняків - майже не ходили в школу, тому що батьки заставляли їх працювати: пасти худобу, няньчити дітей, віддавали їх у найми.


Початкова школа [зміст]

На початку 30- х років ХХ ст. була збудована і реорганізована громадою початкова школа. Штат вчителів тої школи складався з вчителя керуючого п. Андрійка і одного вчителя сталого п. Возняка. У школі на той час навчалося 60 учнів. Жителі села відвідували школу 4 рази на тиждень. Класи ще несформовані, у них навчалися учні – переростки. З кожним роком класи розширювалися і поповнювалися. Із початкової школи була реорганізована у семирічну. Згодом керуючий вчитель п. Андрейко пішов на пенсію, його заступив 28.08.1945 року Іван Якович Гришко. Іван Якович за процесом переселення вчителів зі Східної України був переселений з дружиною із Полтавщини на Західну Україну у село Кавсько, Меденицький район, Дрогобицька область вчителем німецької мови, а дружина - вчителем української мови та літератури. На керуючій посаді Іван Якович Гришко працював до 1950 року. Як згадує колишня вчитель української мови та літератури Надія Дмитрівна Кульчицька: „ Коли мене з Вінничини, а Галину Пилипівну Дробот з Харківщини у 1950 році було переселено на Західну Україну у село Кавсько працювати вчителями у школі, то керуючим школи на той час був п. Флюнт. Школа була семирічною. 29 серпня 1952 року директором Кавської семирічної школи було призначено мене ( Кульчицьку Н. Д. )”.


Неповньосередня школа [зміст]

З 1959 року Меденицький район розформовують і село Кавсько приєднюють до Стрийського району. На той час відбувається розширення школи до восьми класів і школа стає неповньосередньою. Надія Дмитрівна подає заяву перевести її на посаду зауча у зв'язку із сімейними обставинами. Того ж навчального року директором школи призначають Дробот Галину Пилипівну – вчителя російської мови та літератури даної школи.. В школі працювало 15 вчителів. Система навчання та виховання була в комуністичному дусі. Працювала піонерська організація, яку очолювала Горін Ганна Михайлівна.

Створені різноманітні гуртки: з фізичного виховання, художньої самодіяльності, створювалися вистави, ставилися різноманітні п'єси учнями школи. Із змагань з фізичного виховання учні займали перші призові місця у районі та області. Вчитель російської мови та літератури Барабаш І. П. - організував гурток музичного мистецтва, де навчав дітей грі на народних музичних інструментах. Ним створений шкільний музичний ансамбль учнів, який виступав не тільки на шкільній сцені, але й у селі Меденичі в будинку культури. Також у школі був створений співочий гурток, керівником якого з 1955 року була Дмитровська Віра Захарівна. Приймала участь у художній самодіяльності. Вчитель математики Лапчук Ганна - обдарований фахівець, організувала математичний гурток, її учні займали перші місця на олімпіадах. Згодом переїхала у Київ і працювала у школі № 83, друкувалася в газеті „ Радянська освіта„. Працювали в школі також вчитель німецької мови Шимко В. М., яка вільно володіла іноземною мовою, Ганна Василівна Курилишин - вела уроки української мови та працювала діловодом школи; Кравців Г. В. - вчитель фізики та математики.


Забезпечення [зміст]

Школа була забезпечена відповідними кадрами. При школі була збудована майстерня, де учнів навчали працювати на верстатах: обробляти деревину, метал, тощо. Діючою була їдальня, де учням давали гарячий чай, завозили хліб, булочки. Була пришкільна ділянка, в розмірі 1,5 гектара, пара коней та віз. Учні школи ходили допомагати у колгосп збирати картоплю, помідори, капусту, огірки та льон. Також допомагали учні школи пристарілим людям села у сільськогосподарській та хатній роботі. За зборами грошей із вчителів школи, учнів та громади села було збудовано пам'ятник на честь воїнів радянської армії. У 1963 році заступника директора з навчальної роботи Кульчицьку Надію Дмитрівну обирають сільським головою. За її перебування на даній посаді, вона збудувала нову сільраду, яка існує до сьогоднішнього дня. У 1969 році прийшла в Кавську НСШ працювати завучем школи Юрків Марта Степанівна за фахом математик. Вона виявила себе сильним спеціалістом своєї справи, її учні займали перші місця на районних та обласних олімпіадах. На той час у школі навчалося понад 280 учнів.

Випускники, які прославили ім'я школи: [зміст]

  • Шпір М. І. - головний лікар Моршинської лікарні, закінчив Бориславське медучилище, відслужив армію та закінчив медінститут у м. Івоно –Франківську, лікар – терапевт.
  • Дробішер Анастасія Василівна - працює вчителем хімії та біології.
  • Суховерська Ганна Василівна - вчитель школи – інтернат м. Борислав.
  • Гринькевич Марія - медсестра, працює у міській лікарні м. Стрий.
  • Середяк Г. О. - агроном, працювала 15 років головою колгоспу у с. Касько.
  • Кукляк Катерина - жінка – водій.
  • Горін Василь - випускник 1953 р., працює на Миколаївському корабельному заводі.
  • Кукляк Микола Лук'янович - доцент політехнічних наук ( Львівський політехнічний інститут ).
  • Лапчук Микола - журналіст у м. Одеса.
  • Мушогло Марія Іванівна – працює вчителем української мови та літератури у Кавській ЗОШ І – ІІІ ст.
  • Баб'як Микола Федорович – професор політехнічного інституту ( пенсіонер на даний час ).
  • Чамарник Михайло - священник.
  • Горін Василь - священник.

Директори [зміст]

У 1972 році керівника Кавської школи Дробот Галину Пилипівну обирають секретарем партійної організації. З наступного навчального року призначають знову Надію Дмитрівну Кульчицьку директором школи, яка працювала до 1978 року. Цього ж року виходить на пенсію і відділ освіти призначає нового директора школи п. Олійничка,С. Ф.,який пропрацював на цій посаді два роки. З 1981 -1884рр. директором Кавської неповно середньої школи був Кисіль Зеновій Васильович. З 1985 року його обирають сільським головою.


Нова школа [зміст]

У зв'язку з будівництвом свинокомплексу біля с. Кавсько, який потребував великої кількості робочої сили, починають розбудовувати житловий масив 2 – х поверхових будинків - присілок. В ці будинки заселяли молоді сім'ї. І тому виникає велика потреба будівництва садка для дітей дошкільного віку. Згодом будують амбулаторію, будинок культури. А з 1986 року почали будівництво нової школи, для того, що стара школа не вміщала таку велику кількість дітей. Школу у с. Кавсько збудували на три поверхи. На першому знаходиться спортивний зал, учнівська майстерня, світле фойє, їдальня. На другому - навчаються діти початкових класів, кабінет директора школи, психолога, педагога організатора, інформатики. На третьому навчаються учні старших класів, знаходиться учительська та кабінет завуча школи.


В новій школі навчалося біля 400 учнів. Всі класи були паралельними. Хоч школа була простора, але не вміщала ту кількість учнів і тому було 2-х змінне навчання. Було створено в школі групу продовженого дня, яка мала всі умови для роботи: дві ігрові кімнати, спальня, навчальні приміщення. У школі працювало 22 вчителя і 2 вихователі. Директором школи з 1984 – 1994 рр. було призначено Ципука Миколу Івановича. Була створена кабінетна система, усі навчальні приміщення були забезпечені технічними засобами навчання. Випускники Кавської неповносередньої школи, щоб здобути середню освіту доїжджали у Лисятицьку середню школу, а згодом у Яблунівську. Доїзд до цих шкіл був дуже важким, бо не було транспорту. І тому, коли відділ освіти призначив керівником школи у 1995 році Соколюк Марту Степанівну, вона поставила мету: реорганізувати основну школу в середню. Цю реорганізацію було здійснено на 2000 навчальний рік, так як матеріальна база та умови школи відповідали нормам.


Сучасний етап [зміст]

Кількість учнів на 2000 н. р. складала більше 300 учнів. Коли почалася комп'ютеризація шкіл, у 2004 році був обладнаний кабінет інформатики. На сучасному етапі розвитку школи, працює 29 вчителів, які мають кваліфіковану професійну підготовку. Проводять уроки на високому методичному рівні, впроваджують новітні інтерактивні технології навчання і виховання. На 2005 – 2006 навчальний рік у школі навчалося 220 учнів. Школа працює над проблемою: „ Впровадження інтерактивних форм роботи з метою духовного встановлення особистості”. Проводяться різноманітні виховні заходи, які зберігають у собі давні традиції, культури та побуту українського народу.


Отже, ця історія є спробою дати огляд історичного розвитку школи в селі Кавсько. Огляд зроблений на основі спогадів старожилів села. Ця історія школи стане ще одним кроком вперед на шляху до національного відродження нашого рідного краю.


Джерела:
  • Історія України / Керівник авт. кол. Ю. Зайцев. - Львів: Світ, 1996 - 488 с., с. 187-188.
  • Матеріали Стрийського краєзнавчого музею.
  • Нарис історії села Кавська. Упор. Мичко М. П. 2005 р.
  • Спогади жителя с. Кавсько Дублянського М. А.
  • Спогади жительки села, колишнього вчителя даної школи Костяк В. З.
  • Спогади колишнього директора школи у 1950 - 1960рр. і 1963 - 1978рр. та жителя с. Кавсько Кульчицької Н. Д.
  • Спогади колишнього директора школи у 1960 - 1972 рр. та жителя с. Кавсько Петришин (Дробот) Г. П.
  • Спогади директора школи Соколюк М. С.
  • Спогади старожила села Суховерського В. І.
[зміст]
vkontakte club
Погода в Україні Курсы наличного обмена на сегодня Безкоштовний каталог сайтів